Акредитація освітніх програм: що це і чому важливіше за рейтинг

Що таке акредитація і чим вона відрізняється від ліцензії

Уявіть дві кафедри одного університету. В одній — сильні викладачі, сучасна лабораторія, партнери для практики. У другій — ті самі методички кілька років поспіль і один викладач на всі профільні предмети. Ліцензія в закладу спільна, а якість різна. Саме цю різницю й покликана виявляти акредитація: вона оцінює не вивіску, а те, що відбувається всередині окремої освітньої програми.

Ключове слово тут — програма. Не «спеціальність узагалі» й не «університет». В одному закладі за однією спеціальністю може бути дві-три програми з різними рішеннями: одна акредитована на повний строк, інша щойно відкрита й ще не проходила процедуру.

Звідси й найпоширеніша плутанина — між ліцензією та акредитацією.

Коротка формула: ліцензія — це «можна», акредитація — це «добре». Наявність ліцензії не означає, що програма пройшла оцінювання якості. І навпаки: акредитація неможлива без ліцензії, бо оцінювати нема чого.

Хто проводить акредитацію

У вищій освіті це Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти — незалежний колегіальний орган, створений законом «Про вищу освіту». Процедуру виконують три рівні учасників, і розуміти їхні ролі корисно, бо саме звідси береться незалежність оцінки.

Експертна група

Кілька незалежних експертів — науково-педагогічні працівники з інших закладів, представник роботодавців і студент. Вивчають програму й готують звіт.

Галузева експертна рада

Фахівці відповідної галузі знань. Розглядають звіт і матеріали, дають рекомендацію щодо рішення.

Національне агентство

Ухвалює остаточне рішення про акредитацію, її умовність або відмову, і оприлюднює результати.

Окремо існують незалежні установи оцінювання та забезпечення якості, які можуть акредитувати програми за власними процедурами. Заклади іноді проходять і міжнародну акредитацію — вона додає ваги, але не замінює національної.

Як проходить процедура і які бувають рішення

1. Заклад подає заяву та відомості про самооцінювання

   Це найважливіший документ процедури: заклад сам описує програму за всіма критеріями — від структури навчального плану до механізмів реагування на скарги здобувачів. Документ публічний.

2. Формується експертна група

   До неї входять експерти з інших закладів, представник роботодавців і студент. Учасників перевіряють на конфлікт інтересів: не можна оцінювати заклад, з яким пов'язаний.

3. Візит експертів — виїзний або дистанційний

   Кілька днів роботи: зустрічі з керівництвом, гарантом програми, викладачами, студентами й випускниками, огляд лабораторій і бібліотеки, перегляд робіт студентів. Дистанційний формат прирівняно до виїзного.

4. Звіт експертної групи

   Експерти оцінюють програму за кожним критерієм, описують сильні та слабкі сторони й формулюють рекомендації. Заклад має право подати свої коментарі до звіту.

5. Розгляд у галузевій експертній раді

   Рада вивчає звіт, позицію закладу й готує пропозицію щодо рішення.

6. Рішення Національного агентства

   Агентство ухвалює рішення, після чого відомості вносять до реєстру, а заклад отримує сертифікат про акредитацію.

Рішень може бути три, і різниця між ними для вступника принципова.

Акредитація на повний строк означає, що програма відповідає критеріям; окремі рекомендації експертів заклад враховує в робочому порядку.

Умовна (відкладена) акредитація — програма загалом працездатна, але має недоліки, які треба усунути. Через рік заклад проходить процедуру повторно, показуючи, що саме виправив. Для студента це не заборона вступати, а сигнал уважно прочитати звіт і поставити питання приймальній комісії.

Відмова означає, що набір на цю програму припиняється. Тих, хто вже навчається, заклад зобов'язаний забезпечити можливістю завершити освіту — зазвичай через переведення на іншу акредитовану програму або в інший заклад.

За якими критеріями оцінюють

• Проєктування та цілі програми. Чи відповідає стандарту, чи враховано потреби ринку праці, чи залучали роботодавців і студентів до розробки.
• Структура та зміст. Логіка послідовності дисциплін, обсяг у кредитах, реальна можливість обрати вибіркові предмети, а не «вибір» із заздалегідь складеного пакета.
• Доступ до програми й визнання результатів. Прозорість правил вступу, визнання результатів навчання в інших закладах і неформальної освіти.
• Навчання й викладання. Методи, співвідношення теорії та практики, зрозумілість критеріїв оцінювання.
• Контрольні заходи та академічна доброчесність. Чи працює перевірка робіт на запозичення, чи є реальні наслідки за списування й плагіат.
• Кадрове забезпечення. Кваліфікація викладачів профільних дисциплін, їхня наукова й практична діяльність.
• Освітнє середовище та ресурси. Лабораторії, бібліотека, доступ до баз даних, підтримка студентів, доступність для людей з інвалідністю.
• Внутрішня система якості та зворотний зв'язок. Чи опитують студентів, чи змінюється програма за результатами опитувань, чи є куди поскаржитися.

Що означає для студента відсутність акредитації

Тут важливо не перебільшувати й не применшувати. Навчання на неакредитованій програмі не є незаконним, якщо заклад має ліцензію. Але наслідки бувають відчутні.

Документ про освіту. Диплом видається за результатами навчання на акредитованій програмі. Якщо на момент випуску програма не має акредитації, з отриманням документа встановленого зразка виникають питання, які доводиться вирішувати через переведення або через акредитацію, яку заклад устигає пройти.

Переведення й академічна мобільність. Інші заклади охочіше визнають кредити, здобуті на акредитованій програмі. З неакредитованою починається ручний розгляд кожної дисципліни.

Визнання за кордоном. Іноземні органи визнання перевіряють не лише статус закладу, а й статус програми. Відсутність акредитації ускладнює нострифікацію та вступ на наступний рівень освіти за кордоном.

Регульовані професії. Для медицини, права, педагогіки, безпекових спеціальностей питання акредитації особливо чутливе: там ідеться про допуск до професії.

Як переконатися, що програма акредитована

Уся потрібна інформація публічна: відомості про заклад і ліцензовані спеціальності — у реєстрі суб'єктів освітньої діяльності на базі Єдиної державної електронної бази з питань освіти; рішення про акредитацію та звіти експертних груп — у відомостях Національного агентства. Дивитися треба три речі: тип рішення, строк його дії та назву програми — саме назву, бо схожих буває кілька.

п'ять хвилин перевірки економлять чотири роки сумнівів ↓

Акредитація у фаховій передвищій освіті

Фахові коледжі працюють за окремим законом «Про фахову передвищу освіту», і акредитація освітньо-професійних програм там теж обов'язкова. Логіка та сама: ліцензія дає право працювати, акредитація підтверджує якість конкретної програми, рішення має строк дії. Відрізняються деталі процедури й склад органів, які її проводять.

Для випускника школи, який обирає між ліцеєм і фаховим коледжем, це має практичне значення: акредитована освітньо-професійна програма дає впевненість, що диплом фахового молодшого бакалавра буде визнано під час вступу на скорочену програму бакалаврату.

У професійній (професійно-технічній) освіті механізм інший: ліцензування професій і державна кваліфікаційна атестація з присвоєнням робітничої кваліфікації. Термін «акредитація» там працює не так, тому вимоги вищої освіти на профтех механічно переносити не варто.

Часті запитання

Джерела

• Закон України «Про вищу освіту» (розділ про забезпечення якості вищої освіти)
• Закон України «Про освіту» — засади системи забезпечення якості
• Постанова КМУ про Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти
• Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (наказ МОН)
• Закон України «Про фахову передвищу освіту»