Ми публікуємо довідкові матеріали про систему освіти України, спираючись на закони, підзаконні акти та державні реєстри. У кожного тексту є автор і друга людина, яка його вичитала. Реклами й платних розміщень немає. Про помилку можна повідомити, і ми її виправимо, а не сховаємо.
Навіщо цей документ
Довідник про освіту — це не есе й не блог. Люди читають наші сторінки перед тим, як подати документи, обрати школу для дитини або зрозуміти, чи дійсний їхній диплом. Помилка в такому тексті коштує читачеві часу, грошей або втраченого року.
Тому редакція працює за писаними правилами, а не за відчуттям. Цей документ фіксує їх у явному вигляді: що ми беремо в роботу, звідки беремо факти, як розділяємо перевірене й спірне, хто відповідає за текст і що відбувається, коли ми помилилися. Він написаний і для читача — щоб було зрозуміло, чого від нас очікувати, — і для авторів, які пишуть для сайту.
коротко: правила існують, щоб їх можна було перевірити ↓
Що ми публікуємо і чого не публікуємо
Наш формат — evergreen-довідка: матеріал, який залишається правдивим роками й описує сталу конструкцію системи, а не поточну ситуацію. Рівні освіти, різниця між коледжем і технікумом, порядок визнання іноземного диплома, склад освітніх документів — усе це змінюється рідко й повільно, і саме це ми беремо в роботу.
Ми свідомо не працюємо з жанрами, які застарівають за тиждень або спираються на симпатії автора. Новина про зміну умов прийому через місяць стане пасткою для того, хто натрапить на неї у пошуку. Колонка про те, «чи потрібна Україні реформа», не допоможе людині, яка шукає, куди подати документи після дев'ятого класу.
Публікуємо
- Пояснення норм: хто, куди, за яких умов і на який строк
- Розбір понять і термінів, які плутають між собою
- Покрокові процедури: вступ, визнання документа, перевірка закладу
- Каталоги закладів за відкритими переліками
- Перелік джерел, за якими нас можна перевірити
Не публікуємо
- Новини та оперативні повідомлення про зміни
- Авторські колонки й оцінку освітньої політики
- Рекламу, замовні огляди, платні згадки закладів і курсів
- Рейтинги «найкращих» закладів і порівняння їх за якістю
- Персональні консультації під виглядом статті
Ієрархія джерел
Не всі джерела рівні. Коли два тексти суперечать один одному, ми не «шукаємо баланс» — ми дивимось, який із них має вищу юридичну силу. Порядок такий:
- Закон України
Найвищий рівень. Задає рамку: рівні освіти, права та обов'язки, базові визначення. Якщо закон каже одне, а стаття в інтернеті — інше, правий закон.
- Підзаконний акт
Постанова чи розпорядження Кабінету Міністрів, наказ міністерства. Деталізує закон: порядки, умови, переліки, форми документів. Не може суперечити закону.
- Офіційне роз'яснення
Лист МОН, методичні рекомендації, офіційні відповіді на типові запити. Показують, як норму трактує сам орган, що її ухвалив. Не створюють нових обов'язків, але знімають різночитання.
- Відкритий державний реєстр
Дані про конкретний заклад, ліцензію, акредитацію чи документ про освіту. Це не тлумачення норми, а факт про об'єкт — і найточніше джерело, коли йдеться про «чи існує такий заклад».
- Експертний коментар
Практик — працівник приймальної комісії, методист, керівник закладу — пояснює, як норма застосовується насправді. Найнижчий рівень: коментар допомагає зрозуміти практику, але не перекриває нормативний текст.
Чужа стаття, пост чи сторінка «питання-відповідь» на сайті посередника — не джерело. Ми не можемо перевірити, звідки взяв факт її автор, а помилка, переписана десять разів, залишається помилкою. Якщо матеріал колеги виявився корисним, ми йдемо за його посиланням до первинного документа й перевіряємо норму там.
Факт, оцінка й порада — це різні речі
Головна причина, чому довідники про освіту стають недостовірними, — змішування трьох різних типів тверджень в одному абзаці. Ми розділяємо їх свідомо й позначаємо мовою.
Твердження, яке має нормативне або реєстрове підтвердження: строк навчання, назва документа, умова вступу, наявність акредитації. Формулюємо стверджувально й підкріплюємо джерелом.
Судження про те, добре це чи погано, зручно чи ні. Оцінок у довіднику практично немає. Якщо без неї не обійтися, вона подається як позиція редакції або як думка названого експерта, а не як факт.
Рекомендація, що робити в типовій ситуації. Ми даємо поради тільки там, де є загальновизнана практика, і завжди відділяємо їх від норми словами на кшталт «раджу перевірити», «варто уточнити в закладі».
Практичне правило для автора: якщо речення не можна звірити з документом і воно не позначене як оцінка чи порада — його не має бути в тексті.
Як ми працюємо з невизначеністю
Освітнє законодавство змінюється, а частина норм застосовується закладами по-різному. Спокуса в такій ситуації — написати одну впевнену відповідь, бо так текст читається краще. Ми цього не робимо.
- Норма змінюється. Пишемо про сталу частину конструкції, а змінну описуємо як змінну: «умови прийому затверджують щороку, звіряйте актуальну редакцію».
- Діє перехідний період. Прямо зазначаємо, що правило застосовується не до всіх, і називаємо ознаку, за якою читач зрозуміє, до якої групи належить.
- Практика різниться. Якщо заклади трактують норму по-різному, ми так і пишемо й указуємо, у кого запитати остаточну відповідь — у приймальній комісії, органі управління освітою чи закладі.
- Даних немає. Краще написати «нам не вдалося знайти підтвердження», ніж заповнити прогалину правдоподібним припущенням.
Формулювання «залежить від закладу» чи «уточнюйте в приймальній комісії» — не ознака слабкого тексту. Це чесна відповідь там, де єдиної відповіді не існує, і вона економить читачеві більше часу, ніж вигадана визначеність.
Авторство і відповідальність
У кожного матеріалу є автор — людина з іменем, посадою і напрямом, за який вона відповідає. Ми не підписуємо тексти «командою сайту» і не ховаємо авторство за загальною назвою проєкту. Якщо в тексті помилка, зрозуміло, хто її допустив і з ким про неї говорити.
Жоден матеріал не публікується в тому вигляді, у якому його написав автор. Текст вичитує друга людина: редактор іншого напряму або профільний консультант-практик. Її завдання — не літературна правка, а перевірка. Читаючий звіряє ключові твердження з першоджерелом, шукає місця, де факт непомітно перетворився на припущення, і ставить питання там, де формулювання допускає два різні прочитання.
Автор і редактор, що вичитував матеріал, відповідають за нього разом. Відповідальність не знімається з появою нових обставин: якщо норма змінилася, оновити сторінку — обов'язок редакції, а не читача, який на неї натрапив.
Процедура виправлення помилки
Ми виходимо з того, що помилки трапляються в будь-якій редакції. Різниця між добросовісним довідником і недобросовісним — не у відсутності помилок, а в тому, що з ними роблять далі.
- Звернення
Читач, представник закладу або колега повідомляє про неточність: указує сторінку, спірний фрагмент і, за можливості, документ, який суперечить написаному. Приймаємо будь-яке звернення, навіть без посилання на норму.
- Перевірка за першоджерелом
Редактор напряму піднімає закон, підзаконний акт або реєстровий запис і звіряє з ним і наш текст, і твердження заявника. Ми не виправляємо сторінку лише тому, що хтось із нею не згоден, і не залишаємо її без змін лише тому, що не згодні ми.
- Виправлення
Якщо помилка підтвердилась, текст правиться. Якщо помилка була суттєвою й могла вплинути на рішення читача, ми виправляємо не лише той рядок, а перевіряємо всю сторінку й суміжні матеріали з тим самим твердженням.
- Відповідь читачеві
Людина, яка повідомила, отримує відповідь: що саме змінено, або чому ми залишили формулювання й на який документ при цьому спираємось. Мовчання у відповідь на обґрунтоване звернення ми вважаємо поганою практикою.
Виправлення технічної неточності — друкарської помилки, збитого форматування, застарілої назви органу — не потребує окремої процедури й вноситься одразу після перевірки.
Конфлікт інтересів і відсутність платних розміщень
Проєкт не продає рекламу, не публікує замовних матеріалів і не отримує комісії за переходи до закладів освіти чи курсів. Заклад не може купити згадку в довіднику, вищу позицію в каталозі, схвальне формулювання або видалення незручного факту про себе. Ці правила не мають винятків «для партнерів», бо партнерів такого типу в проєкту немає.
- Автор не пише про заклад, у якому працює, консультує або має інший особистий інтерес; такий матеріал передається іншому редактору.
- Якщо матеріал колись готуватиметься за підтримки конкретної організації, ми зазначимо це прямо в тексті сторінки — до основного змісту, а не в дрібному шрифті наприкінці.
- Грантова підтримка може визначати тему напряму, але не зміст висновків і не оцінку конкретних закладів.
- Прохання «прибрати» чи «підправити» інформацію розглядаються тільки за документальним підґрунтям і за тією ж процедурою, що й будь-яке інше звернення про помилку.
Штучний інтелект у роботі редакції
Ми користуємось інструментами на основі штучного інтелекту й вважаємо за потрібне сказати про це прямо, а не мовчати або, навпаки, обіцяти «повністю людський контент» там, де це не так.
Що ми справді робимо за їх допомогою: структуруємо чернетку, перебудовуємо надто складне речення, шукаємо в довгому нормативному тексті потрібний фрагмент, вичитуємо готовий матеріал на предмет одруків і неузгоджених формулювань, перевіряємо, чи однаково називаємо той самий термін на різних сторінках.
Чого ми не робимо: не публікуємо згенерований текст без перевірки, не приймаємо на віру жодного факту, цифри чи назви документа, отриманих від моделі, і не використовуємо їх як джерело. Мовна модель відтворює правдоподібне формулювання, а не перевірене — вона однаково впевнено назве і чинну норму, і ту, якої ніколи не існувало.
Правило редакції просте: жодне твердження не потрапляє на сайт лише тому, що його сформулював інструмент. Кожен факт звіряється з першоджерелом людиною, і підпис під матеріалом стоїть людський — саме автор відповідає за те, що написано на сторінці.
Авторські права й умови цитування
Тексти, структура матеріалів та ілюстративні схеми довідника належать проєкту «Освітянська мережа України». Нормативні тексти, на які ми посилаємось, є офіційними документами й нам не належать.
- Цитувати фрагменти в обсязі, виправданому метою, з посиланням на ednu.kiev.ua — можна вільно, зокрема в навчальних і наукових роботах.
- Переказувати наші пояснення своїми словами теж можна; ми будемо вдячні за згадку джерела, але не вимагаємо її для окремих фактів.
- Повне копіювання сторінок або систематичний передрук матеріалів, зокрема в комерційних виданнях і на агрегаторах, потребує попередньої згоди редакції.
- Не можна публікувати наші тексти зі змінами, які спотворюють зміст норми, під іншим авторством або так, ніби це офіційна позиція органу влади.
Ми не є органом влади й не маємо повноважень ухвалювати рішення щодо вступу, документів чи роботи закладів освіти. Матеріали довідника мають довідковий характер і не замінюють офіційної відповіді закладу, приймальної комісії чи консультації юриста.